Юридическая компания «Миранда»

На практике часто приходиться сталкиваться с очень распространенным, но к сожалению ошибочным мнением о том, что хозяин земельного участка может строить на нем все, что только пожелает, а процедура оформления прав собственности на новый объект недвижимости заключается в вызове инженера соответствующего Бюро технической инвентаризации (далее по тексту - БТИ) для выполнения обмеров и получения технического паспорта. Хотелось бы обратить Ваше внимание на то, что технический паспорт на объект недвижимого имущества не является правоустанавливающим документом, в нем всего лишь фиксируются технические характеристики объекта недвижимости.

Рассмотрим, что же такое правоустанавливающие документы и какими они бывают. К правоустанавливающим относятся документы, устанавливающие право собственности на объект недвижимого имущества. К таким документам можно отнести следующие:

- свидетельство на право собственности на объект недвижимости (дом, квартиру, здание, нежилое помещение и т.д.);

- государственный акт на право собственности на земельный участок;

- договор дарения объекта недвижимости;

- договор пожизненного содержания;

- договор купли-продажи;

- договор мены;

- договор ипотеки, предусматривающий переход объекта недвижимости в собственность либо управление кредитора;

- договор о замене кредитора или должника в обязательстве, если предметом такого договора является недвижимость;

- договор управления объектом недвижимого имущества, если он предусматривает право распоряжения таким имуществом;

- решение суда.

К правоподтверждающим документам относятся те, которые могут выступать доказательствами наличия права собственности на объект тому или иному лицу. Примерами таких документов являются:

- выписки из Реестра прав собственности на недвижимое имущество, выдаваемые БТИ;

- выписка из реестра ипотек;

- выписка из реестра совершенных сделок (укр. - правочинів);

- акт приема-передачи недвижимого имущества в уставный фонд предприятия и др..

Правоустанавливающим документом является документ, устанавливащий право собственности на объект недвижимого имущества, а правоподтверждающим – документ служащий доказательством того, что право собственности на конкретный объект недвижимости принадлежит определенному лицу (как физическому так и юридическому). Значит документом, который будет правоустанавливающим после соответствующего оформления прав собственности на вновь построенный объект (в нашем случае дом) является свидетельство на право собственности на индивидуальный жилой дом, а никак не технический паспорт.

Для того, чтобы получить свидетельство на право собственности на индивидуальный жилой дом, Вам необходимо в соответствии с распоряжением Киевской городской государственной администрации, подать в управление жилищного обеспечения Киевской городской государственной администрации, заявление вместе с материалами технической инвентаризации.

В соответствии с вышеупомянутым распоряжением:

«10. До заяви та матеріалів технічної інвентаризації додаються:

10.1. Фізичними особами:

- паспорт, або інший документ, що посвідчує особу (в т. ч. свідоцтво про народження для осіб, які не досягли 16-річного віку)*;____________

* Фізичними особами - не громадянами України подаються документи, що посвідчують особу, легалізовані в установленому порядку.

- довідка податкового органу про включення власника до державного реєстру фізичних осіб (присвоєння ідентифікаційного коду ДРФО);

- довіреність або інші документи, що дають право представляти власника (при поданні документів представником власника);

- номер контактного телефону»

Дополнительно подаются следующие документы:

« 11.1. На новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх частини, на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення, як частини цих будинків, в тому числі на об'єкти спільної власності, внаслідок перебудови чи реконструкції в яких змінились належні власникам частки:

- правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку перебудови, реконструкції, зареєстрований в БТІ (відносно перебудованих та реконструйованих об'єктів);

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт, оформлені (видані, укладені) в установленному порядку (за виключенням випадків оформлення права власності на приміщення);

- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації;

- акт приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію в установленому порядку (у відповідних випадках затверджений місцевим органом виконавчої влади та зареєстрований в

управлінні держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації);

- перелік інвесторів, які приймали участь в будівництві, перебудові чи реконструкції (за наявності сторонніх інвесторів);

- документи про передачу функцій замовника (якщо таке мало місце);

- довідка Головного управління економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації про виконання умов щодо передачі коштів у порядку пайової участі на розвиток галузей соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених актами місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- довідка Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про розрахунок по передачі житла (у відповідних випадках);

- документи, що підтверджують фінансування будівництва, перебудови або реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи)».

Учитывая вышеизложенное приходим к выводу, что в случае отклонения от требований законодательства на любом этапе создания объекта недвижимости, предоставить все документы, необходимые для оформления права собственности, невозможно.

Теперь рассмотрим самые распространенные варианты более детально:

1. Отсутствие необходимых знаний о проектировании приводит к невозможности согласования тех документов, которые Вы считаете достаточными для того, чтобы построить дом. (Иногда строительство осуществляется вообще без разработки проектной документации – наши сограждане уникальные люди – специалисты во всех отраслях народного хозяйства!).

Итак, каким же должен быть проект: Первой стадией проектирования является Эскизный проект (ЭП). На основании одобрения инвестором концепции объекта формируется официальное задание на проектирование, собираются все необходимые исходные данные и заключения по условиям проектирования от различных государственных и коммунальных инстанций, технические условия на подключения к инженерным сетям и множество другой документации.          

Следующая стадия проектирования – Проект (П), который разрабатывается на основании утвержденного Эскизного проекта, задания на проектирование, исходных данных.

Для того, чтобы начать строительные работы необходима Рабочая документация, которая представляет собой третью стадию проектирования (РД) и разрабатывается на основании утвержденного Проекта (П).

На стадии (РД) разрабатывается проектная документация по всем разделам проекта в объеме необходимом для производства общестроительных, монтажных и отделочных работ по реализации проекта. По всем разделам готовятся рабочие чертежи, необходимые спецификации, разрабатываются детализированные узлы, в общем, все, что понадобится подрядчику для строительства и сдачи объекта в эксплуатацию. (Продолжение следует)

Итак для получения необходимых разрешений для начала строительства нам необходима рабочая документация, т.е. проектная документация по всем разделам проекта в объеме необходимом для производства общестроительных, монтажных и отделочных работ по реализации проекта. Такая документация содержит рабочие чертежи, необходимые спецификации, детализированные узлы, в общем, все, что понадобится подрядчику для строительства и сдачи объекта в эксплуатацию. Такую документацию может разработать лишь специализированная проектная организация, имеющая соответствующую лицензию. Причем нужно учитывать, что в соответствии со ст.888 Гражданского кодекса Украины, все исходные данные для проектирования обязан предоставить заказчик:

«Стаття 888. Вихідні дані для проведення проектних та пошукових робіт

1. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.»

На практике приходиться сталкиваться с тем, что проектная документация разработана верно, дом построен в соответствии с проектом, но ввести в эксплуатацию в обычном порядке такой дом невозможно. В чем же причина? Причин бывает несколько:

- проектная документация не согласована с соответствующими инстанциями;

- не было получено разрешение на строительство;

- не было получено разрешение на начало выполнения строительных работ.

Хотелось бы обратить Ваше внимание, что согласование проектной документации относится к функциям заказчика в соответствии со ст.889 Гражданского кодекса Украины. Далее остановимся на функциях заказчика более детально, так как вышеназванные функции включают в себя довольно большой объем действий, которые будущий счастливый обладатель строящегося дома должен выполнить самостоятельно либо поручить выполнение функции заказчика специализированной организации.

Итак, в чем же заключаются функции заказчика на этапе предпроектных работ и этапе собственно проектирования.

Для начала выполнения проектных работ необходимо собрать множество документов (разрешения, справки, выкопировки из генерального плана застройки населенного пункта, АПЗ - архитектурно- планировочное задание, технические условия различных служб, условия к проектированию и т.п.), что, в общем, называют исходными данными.

В процессе разработки проекта необходимо будет осуществлять следующие функции:

- контроль исполнения договорных обязательств;

- контроль графика выполнения работ на каждой стадии;

- согласование принципиальных проектных решений;

- сбор недостающих исходных данных;

- согласование разделов проекта с городскими службами;

- согласование комплекта проектной документации в Главном архитектурном управлении;

- прохождение государственной экспертизы проекта;

- защита проекта на градостроительном Совете;

- определение финансовых взаимоотношений с местными органами власти;;

- определение прав землепользования на застраиваемом участке;

- получение разрешения на строительство.

Контроль за процессом строительства, а также ввод объекта в эксплуатацию тоже относится к функциям заказчика.

Из вышеизложенного напрашивается только один вывод – для того, чтобы избежать массы ненужных проблем, необходимо или обладать огромным количеством специальных знаний или обратиться за помощью к специалистам.

Итак, что же делать, если дом все-таки построен, а в установленном законом порядке ввести его в эксплуатацию не представляется возможным, следовательно, мы имеем дело с самовольным строительством. Какие же объекты относятся к объектам самовольного строительства, в соответствии с законодательством Украины? Ответ на этот вопрос находим в ч.1, ст.376 Гражданского кодекса:

« 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.»

Итак, проанализируем положения вышеуказанной статьи. Как это следует из содержания, любое из нарушений законодательства в процессе создания объекта недвижимости, ведет к признанию такого объекта объектом самовольного строительства. Причем основанием для того, чтобы строящийся или уже построенный дом был признан объектом самовольного строительства, может быть как нарушение одного из требований, перечисленных в части 1 комментируемой статьи так и нескольких из них.

Очень важными для соблюдения законности при строительстве являются положения части 2 ст.376 ГК, которая гласит, что лицо, осуществившее или осуществляющее самовольное строительство недвижимого имущества, не приобретает право собственности на него.

Особого внимания заслуживает п.7 ст.376 ГК, который гласит, что в случае существенного отклонения от проекта, что противоречит общественным интересам или нарушает права других лиц, существенного нарушения строительных норм и правил суд может обязать лицо, осуществляющее (осуществившее) строительство перестроить объект в соответствии с нормами и правилами строительства, а в случае отказа – снести самовольно построенный объект и привести земельный участок на котором осуществлялось строительство в исходное состояние.

Выход из сложившейся ситуации нам подсказывает п.5 ст.376 ГК. В том случае, если Вы допустили какие-либо нарушения, но в тоже время являетесь собственником земельного участка, с соответствующим целевым назначением или обладаете правом пользования таким земельным участком, закон допускает возможность признания за Вами права собственности на объект недвижимости, самовольно построенный на таком земельном участке - в судебном порядке.

Закон допускает возможность признания за Вами права собственности на самовольно построенный объект недвижимости (в определенных случаях) - в судебном порядке на основаниист.376 Гражданского Кодекса Украины.

Далее рассмотрим, в каком же порядке осуществляется признание права собственности за конкретным лицом в судебном порядке.

Процессуальное законодательство Украины допускает обращение в суд с требованием о признании права собственности на недвижимое имущество за определенным физическим лицом в порядке искового производства на основании ст.3 Гражданского процессуального кодекса Украины, а также в порядке отдельного производства (окремого провадження – укр.) путем установления фактов, которые имеют юридическое значение на основании ст.234 Гражданского процессуального кодекса Украины.

С самого начала, хотелось бы обратить Ваше внимание на то, как правильно определить в какой же суд подавать исковое заявление. Рассмотрим несколько вариантов. Иск следует подавать в суд общей юрисдикции по месту нахождения спорного объекта недвижимости в том случае, если владельцем такой недвижимости является физическое лицо, которое, например, заявляет требования о выдаче свидетельства на право собственности. Но ситуация меняется, если данное физическое лицо приобретало объект недвижимости в отношении которого возник спор, как физическое лицо – субъект предпринимательской деятельности. В таком случае следует обращаться в хозяйственный суд. Также немаловажным фактом является установление в отношении недвижимого имущества так называемой исключительной подсудности:

«Стаття 114. Виключна підсудність

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

2. Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.»

Следовательно, независимо от того, в каком городе или стране проживает владелец недвижимого имущества, иск, в случае необходимости он обязан подавать по месту нахождения спорной недвижимости.

Следующим важным моментом является следующий – в исковом производстве обязательно наличие в процессе двух сторон – истца (заявителя) и ответчика (лицо в отношении которого заявляются исковые требования).

Итак, мы определили, в какой именно суд следует обращаться и по отношению к кому будем составлять исковое заявление, следующим является этап предъявления иска.

Иск предъявляется в порядке, изложенном в ст.118 Гражданского процессуального кодекса Украины:

«Стаття 118. Пред'явлення позову

1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості.

2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою.»

Требования к форме и содержанию искового заявления изложены в ст.119 Гражданского процессуального кодекса Украины:

« Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви

1. Позовна заява подається в письмовій формі.

2. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

6. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

7. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

8. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.»

Следует обратить внимание на то, что вместе с исковым заявлением необходимо подать документы об уплате государственной пошлины, которая взимается на основании Декрета Кабинета Министров «О государственной пошлине» № 7-93 от 21.01.1993г.

Государственная пошлина при обращении в суд общей юрисдикции составляет 1 процент от цены иска, но не менее трех необлагаемых минимумов доходов граждан и не более ста. При обращении в хозяйственный суд – также 1% от цены иска, но не менее 6 и не более 1500 необлагаемых минимумов доходов граждан.

Как же определяется цена иска, от которой следует исчислять государственную пошлину? Ответ на этот вопрос находим в ст.80 ГПКУ:

«Стаття 80. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач – сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.»

В следующем выпуске журнала мы продолжим начатую тему.

В предыдущем выпуске мы с Вами начали рассматривать судебный порядок признания права собственности на недвижимое имущество за определенным лицом и определились с тем, в какой суд следует обращаться, какие требования предъявляются к исковым заявлениям и в каком размере уплачивается государственная пошлина.

Далее хотелось бы обратить Ваше внимание на то, что истец обязательно должен указать в исковом заявлении обстоятельства, которые подтверждают изложенные исковые требования и предоставить доказательства того, что его права нарушены, в противном случае иск будет возвращен заявителю без рассмотрения. Далее рассмотрим, в каких же еще случаях исковое заявление возвращается без рассмотрения заявителю.

В гражданском судопроизводстве:

«Стаття 121. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

2. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

4. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.»

В хозяйственном судопроизводстве:

«Стаття 63. Повернення позовної заяви

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Исходя из вышеизложенного, следует сказать о том, что заявленные исковые требования о признании права собственности на недвижимое имущество за конкретным лицом, необходимо будет подтвердить надлежащими доказательствами. Итак, что же является доказательствами в судебном процессе и какими они бывают.

Доказательствами являются какие-либо фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, которые подтверждают требования и возражения сторон, а также обстоятельства, которые имеют значение для вынесения решения по делу. Такие данные устанавливаются на основании пояснений сторон, третьих лиц, их представителей, допрошенных как свидетели, показаний свидетелей, письменных доказательств, вещевых доказательств, в частности звуко- и видеозаписей, выводов судебных экспертов.

Особую роль в судебных процессах в отношении объектов недвижимого имущества играют письменные доказательства. Основными письменными доказательствами права собственности на объект недвижимости являются правоустанавливающие и правоподтверждающие документы.

Рассмотрим, что же такое правоустанавливающие документы и какими они бывают. К правоустанавливающим относятся документы, устанавливающие право собственности на объект недвижимого имущества. К таким документам можно отнести следующие:

- свидетельство на право собственности на объект недвижимости (дом, квартиру, здание, нежилое помещение и т.д.);

- государственный акт на право собственности на земельный участок;

- договор дарения объекта недвижимости;

- договор пожизненного содержания;

- договор купли-продажи;

- договор мены;

- договор ипотеки, предусматривающий переход объекта недвижимости в собственность либо управление кредитора;

- договор о замене кредитора или должника в обязательстве, если предметом такого договора является недвижимость;

- договор управления объектом недвижимого имущества, если он предусматривает право распоряжения таким имуществом;

- решение суда.

К правоподтверждающим документам относятся те, которые могут выступать доказательствами наличия права собственности на объект тому или иному лицу. Примерами таких документов являются:

- выписки из Реестра прав собственности на недвижимое имущество, выдаваемые БТИ;

- выписка из реестра ипотек;

- выписка из реестра совершенных сделок (укр. - правочинів);

- акт приема-передачи недвижимого имущества в уставный фонд предприятия и др.

Также к правоподтверждающим документам можно отнести (часто встречающиеся в практике) договора купли-продажи недвижимости в простой письменной форме. Такой договор является недействительным с точки зрения закона, но в судебном процессе может быть признан действительным.

Кроме искового производства, в котором обязательно наличие двух сторон – истца и ответчика, а также спорных правоотношений, признание права собственности на объект недвижимого имущества за физическим лицом возможно путем установления юридического факта в отдельном производстве (укр. – окреме провадження).

Что – же такое отдельное производство. Откроем Раздел IV, Главу І, ст. 234 Гражданского процессуального кодекса Украины:

Стаття 234. Окреме провадження

1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.»

Следовательно, для признания права собственности в порядке отдельного производства не требуется наличие ответчика, а также хотелось бы обратить Ваше внимание на то, что рассмотрение дела в порядке отдельного производства возможно только в суде общей юрисдикции в отношении физического лица.